Domination
Україна, Дніпро
Гість: Світанок
17.12.11, 05:49
З ДНЕМ НАРОДЖЕННЯ DOMINATION Віктор Бойко Що заховалось тут під паранджу: Катрін, Іван чи кралечка Жужу, Чи може страуса замотане яйце?.. Відкрийся тайна. Покажи лице. Хто схований за обліком твоїм, Старий Узбек, чи може Караїм, Чи може Ти лише природи тінь, Або зими холодна заметіль?.. Чи може Ти також в душі поет Готовий словом вразити на взлет, Чи може Ти є пісня солов’я, Що заховала в паранджі своє Ім’я?... Та все ж скажу, що хто б Ти не було Серед мільйонів Ти мене знайшло, Зуміло мою душу розпізнать. Напевно Ти є Божа благодать. 26 листопада 2011 р.
22.07.11, 10:53
З повагою Віктор Бойко НА ЗРІЗІ На зрізі двох тисячоліть Ми мали щастя народитись, Щоб донести потомкам вість І щоб страждати і любити. Ми йшли дорогою жорсткою. Чи разом, чи на самоті?.. За маяком, що світить вічно На перехресті, у житті. Ми падали, і знов вставали, Ми нашу пам’ять берегли, Назустріч вітру піднімались І просто жили, як могли. Кому яка, дісталась доля. Хто торував кривавий слід, Хто хліб ростив на власнім полі, А хто з кутка дививсь на світ. Та все ж ми йшли. Завжди вперед. Вгризались в камінну породу І йшли, від роду і до роду, Туди, слави вічний злет За вічним покликом природи.
Гостьова книга
Додати коментарГість: Світанок
17.12.11, 05:49
З ДНЕМ НАРОДЖЕННЯ DOMINATION
Віктор Бойко
Що заховалось тут під паранджу:
Катрін, Іван чи кралечка Жужу,
Чи може страуса замотане яйце?..
Відкрийся тайна. Покажи лице.
Хто схований за обліком твоїм,
Старий Узбек, чи може Караїм,
Чи може Ти лише природи тінь,
Або зими холодна заметіль?..
Чи може Ти також в душі поет
Готовий словом вразити на взлет,
Чи може Ти є пісня солов’я,
Що заховала в паранджі своє Ім’я?...
Та все ж скажу, що хто б Ти не було
Серед мільйонів Ти мене знайшло,
Зуміло мою душу розпізнать.
Напевно Ти є Божа благодать.
26 листопада 2011 р.
Гість: Світанок
22.07.11, 10:53
З повагою Віктор Бойко
НА ЗРІЗІ
На зрізі двох тисячоліть
Ми мали щастя народитись,
Щоб донести потомкам вість
І щоб страждати і любити.
Ми йшли дорогою жорсткою.
Чи разом, чи на самоті?..
За маяком, що світить вічно
На перехресті, у житті.
Ми падали, і знов вставали,
Ми нашу пам’ять берегли,
Назустріч вітру піднімались
І просто жили, як могли.
Кому яка, дісталась доля.
Хто торував кривавий слід,
Хто хліб ростив на власнім полі,
А хто з кутка дививсь на світ.
Та все ж ми йшли. Завжди вперед.
Вгризались в камінну породу
І йшли, від роду і до роду,
Туди, слави вічний злет
За вічним покликом природи.