Суб'єкт у сфері онлайн-медіа
Назва онлайн-медіа – «i.ua»
Адреса: 04050, місто Київ, вул. Мельникова, буд. 12
E-mail: [email protected]
Телефон: 044-205-43-00
Ідентифікатор медіа – R40-06580
Матеріали сайту i.ua призначені для осіб старше 21 року (21+). Участь в азартних іграх може викликати ігрову залежність. Дотримуйтесь правил (принципів) відповідальної гри. При виявленні перших ознак залежності негайно зверніться до спеціаліста. Пам'ятайте, що участь в азартних іграх не може бути джерелом доходів або альтернативою роботі. Інформаційний ресурс i.ua не проводить ігри на реальні та/або віртуальні гроші, також сайт не приймає ні в якій формі оплату ставок та інших платежів, які пов’язані/можуть бути пов’язані з азартними іграми, букмекерами чи тоталізаторами. Будь-які матеріали на інформаційному ресурсі i.ua публікуються виключно в інформаційних цілях.

Гостьова книга
Додати коментарГість: Marinaris
112.06.13, 13:18
Привет. Спасибо за ромашки!
Юлькенштейн
210.10.12, 19:37
Привет, Андрей!
Спасибо за открытку
Гість: намор
312.09.11, 22:17
Cама Судьба нас сводит постоянно,
А мы противимся ей…вновь и вновь,
Мы ставим точку. А она упорно запятую,
Мы говорим друг другу «Нет», а она «Да».
Мы избегаем оставаться тет-а-тет,
Не позволяем себе быть так близко…рядом…
А она, зная это, наперед
Лишь прогоняет всех, ехидно улыбаясь.
Мы убегаем и сжигаем за собой мосты,
Чтобы не поддаваться той безумной страсти.
А она строит новые пути
И создает нам встречи…постоянно.
Мы закрываем на замок все наши входы,
Чтобы не достучаться, не войти,
А она выход запасной вдруг открывает
И пишет буквами большими «НУ, ВХОДИ!»
Мы прячем взгляд, желание и чувства,
Это табу и нужно нам смириться,
А она догоняет и твердит тихонько
Ведь от судьбы не убежишь…
Остановитесь…
Все…
Довольно…
Гість: намор
421.08.11, 16:36
Как мало тех, с кем хочется проснуться…
И утром, расставаясь улыбнуться,
И помахать рукой, и улыбнуться,
И целый день, волнуясь, ждать вестей.
Как много тех, с кем можно просто жить,
Пить утром кофе, говорить и спорить…
С кем можно ездить отдыхать на море,
И, как положено — и в радости, и в горе
Быть рядом… Но при этом не любить…
Как мало тех, с кем хочется мечтать!
Смотреть, как облака роятся в небе,
Писать слова любви на первом снеге,
И думать лишь об этом человеке…
И счастья большего не знать и не желать.
Как мало тех, с кем можно помолчать,
Кто понимает с полуслова, с полувзгляда,
Кому не жалко год за годом отдавать,
И за кого ты сможешь, как награду,
Любую боль, любую казнь принять…
Вот так и вьётся эта канитель —
Легко встре