11.05.18 12:43

Я СПИТАВ, А ТИ – ОТОЮ…
До випадкової стрічної, що
приплутує до мови «языка»
Мова для людей буває різна:
Рідна і чужа, співуча і жорстка,
Лагідна і до грози подібна…
А твоя, землячечко, яка?

Мова – інструмент бува і зброя,
Те, що ранить й що лиш доторка…
Із якою йдеш ти до героїв,
Що у тил прийшли із «передка»?

Чи з отою, що вже світовою
Обрана кимось, а не тобою?..
А в сім’ї спілкуєшся якою?

Тою, що – від крові й молока!
Так чому, вкраїночко, зі мною
Починаєш із чужого «языка»?!
Василь Щеглюк,
ЧЛЕН нспу



ХТО МИ
Новомодному поету
Моя поезія – важка,
Уся в шипах (на дотик),
Твоя – захмарна і м’яка,
Й біленька, мов наркотик.

Моїй поезії везінь
Не треба і реклами,
Твоя ж – боїться потрясінь
Й патріотизму плями.

Так, ти, напевне, патріот,
Але – в своїй тус