В цей день народження порівнюю себе зі старим другом-дубом, з яким нещодавно стрічався в селі. І написалося таке: "Чого зажурені дуби? / Що зняла осінь їх покров - / Дар літа - й жолуді в торби / Зібрала на Покрову, / Що ждуть завії, холоди?.../ Якби-то тільки це, якби.../ Їх пили зрізують - на дрова! / Сумує з ними вся Дуброва / І згадує часи найкращі - / Коли не наступали хащі...
Вчора, у День Незалежності на вул. Польовій у Львові відбулося урочисте посвячення та відкриття пам`я тного знаку (фактично - пам`ятика) Українським січовим стрільцям. Цій події я присвятив вірш, який тут подаю.
ШАНУЙМО ЗГОДУ
Вони, як кіборги сучасні,
Не вагались,
Не здавались,
Тому і в пам’яті зостались
На віки –
Безстрашні воїни-січовики.
Їх тисячі ішли з боями,
Із болями за націю
Та думами про нас…
І не пропали,
Пощадив їх час:
Нас кличуть
Воювати з ворогами.
Так заповідано князями,
Гетьманами і козаками,
Й тим, що накреслено шаблями,
Як у неписанім Завіті,
У Кобзаревім «Заповіті»…
Ми не поступимось нікому
І ніде!
У Третьому тисячолітті
Вже третя Січ іде
За українську мову,
За Віру і Свободу
За людей…
Тому шануймо між собою згоду!
ВЕЛИКОДНЄ
Христос воскрес! Христос воскрес! –
Лунає знову до небес
Пристріляних.
Та вже не воскресити всіх
Розстріляних.
А як з’єднати в Націю
Розділених?..
Своє б, нарешті, повернути,
Що було предками здобуте
На цій землі благословенній,
Яку слов’яни і словени
Мечами краяли, ділили
І за яку не раз пролили
На межах кров…
І знову, й знов
Сусід з ордою та мечем прийшов,
Кордон розрізав, наче шов
На рані…
Як поєднати мови дві –
Непоєднанні?
Як покоритися релігії загарбань?
Стати ра?бом?..
О ні, краянине! Тобі, мені
В собі Союз рабів
Не воскресити!
Іде війна
І бути ще війні,
Допоки всі неситі
Не зрозуміють Слово,
Нашу мову, прав основу.
ДО ПОДІЇ 25 ЦВІТНЯ, ЩО ДАЛА НАДІЮ
Єднання мовне - справжнє, наше!
І можемо налити чаші –
Не з олігархами в «тіньочку»,
Не під «частушку» чи гармошку,
І не за вишиту сорочку,
А за майбутнє щонайкраще.
До нього йшли всі украяни
Через мордерства і образи,
Через «валуєвські укази»,
Голодомори і «спєцнази»,
Віки, і війни, і Майдани.
Ішли – і в Націю злилися,
Неначе в атом – його частки,
Бо так накреслено з Початку,
Коли тут перший Укр селився.
Прийшла до нього Украянка –
І рід зачали. А з родами
Й слова пішли – від тата й мами.
Тож Етнос є, і Русь за нами…
Але чорноземи – приманка.
Щоб їх загарбати й багатства,
Яких надбали укри горді.
Не раз тут появлялись орди
І виросла на Сході каста,
Що лізла в душу й дім. Вони
Вбивали мову без вини.
Я СПИТАВ, А ТИ – ОТОЮ…
До випадкової стрічної, що
приплутує до мови «языка»
Мова для людей буває різна:
Рідна і чужа, співуча і жорстка,
Лагідна і до грози подібна…
А твоя, землячечко, яка?
Мова – інструмент бува і зброя,
Те, що ранить й що лиш доторка…
Із якою йдеш ти до героїв,
Що у тил прийшли із «передка»?
Чи з отою, що вже світовою
Обрана кимось, а не тобою?..
А в сім’ї спілкуєшся якою?
Тою, що – від крові й молока!
Так чому, вкраїночко, зі мною
Починаєш із чужого «языка»?!
Василь Щеглюк,
ЧЛЕН нспу
ХТО МИ
Новомодному поету
Моя поезія – важка,
Уся в шипах (на дотик),
Твоя – захмарна і м’яка,
Й біленька, мов наркотик.
Моїй поезії везінь
Не треба і реклами,
Твоя ж – боїться потрясінь
Й патріотизму плями.
Щойно в Історичному музеї Львова відбулася презентація повчального видання - карти "Український Крим" з інфор-маційними додатками (науковий редактор д.т.н. І.Ровенчак) - від благодійного фонду "Україна-Русь" (голова - Р.Ново-женець). Що для мене важливо - це те, що Крим заселений тубільцями (тепер це українці) ще до народження Христа. Там було руське князівство Тмутаракань. І при чому тут москалі, татари?.. Перші зайшли силою у 18 ст, другі - у 15-му, а тепер і ті, й ті претендують на цей райський півострів, який приріс пуповиною до материнського лона України. Що то за уряд, президент, Національна СБУ, які готові подарувати її зайдам, а справжніх автохтонів мов і не бачать?! Депута-ти, купіть собі по примірнику цієї мапи за 20 грн і тримайте її перед собою на сідалах ВРУ замість порнухи!
Безпорадна влада України не знає, що робити з Мінськими угодами, які давно себе віджили, бо не виконуються РФ, і не знайшла кращого виходу, як продовжити їх і спец. статус Донбасу ще на рік. Тепер за нас нашу долю і долю Держави будуть вирішувати РФ і США. Народе, ти віриш, що після цього війна припиниться і російські завойовники разом із найманцями відступлять, дозволять нам контролювати свій кордон на Донбасі? Я - ні. Тягучка продовжуватиметься, наші воїни страждатимуть разом із населенням прифронтової зони цей рік, і наступний, а там - нові вибори і нова програма дій, а саме: на підставі Будапештського Меморандуму. Щоб мати щось краще, шукаймо кращих керівників!
Гостьова книга
Додати коментарШтукар
119.11.19, 10:27
В цей день народження порівнюю себе зі старим другом-дубом, з яким нещодавно стрічався в селі. І написалося таке: "Чого зажурені дуби? / Що зняла осінь їх покров - / Дар літа - й жолуді в торби / Зібрала на Покрову, / Що ждуть завії, холоди?.../ Якби-то тільки це, якби.../ Їх пили зрізують - на дрова! / Сумує з ними вся Дуброва / І згадує часи найкращі - / Коли не наступали хащі...
Штукар
225.08.19, 11:56
Вчора, у День Незалежності на вул. Польовій у Львові відбулося урочисте посвячення та відкриття пам`я тного знаку (фактично - пам`ятика) Українським січовим стрільцям. Цій події я присвятив вірш, який тут подаю.
ШАНУЙМО ЗГОДУ
Вони, як кіборги сучасні,
Не вагались,
Не здавались,
Тому і в пам’яті зостались
На віки –
Безстрашні воїни-січовики.
Їх тисячі ішли з боями,
Із болями за націю
Та думами про нас…
І не пропали,
Пощадив їх час:
Нас кличуть
Воювати з ворогами.
Так заповідано князями,
Гетьманами і козаками,
Й тим, що накреслено шаблями,
Як у неписанім Завіті,
У Кобзаревім «Заповіті»…
Ми не поступимось нікому
І ніде!
У Третьому тисячолітті
Вже третя Січ іде
За українську мову,
За Віру і Свободу
За людей…
Тому шануймо між собою згоду!
Штукар
329.04.19, 12:39
ВЕЛИКОДНЄ
Христос воскрес! Христос воскрес! –
Лунає знову до небес
Пристріляних.
Та вже не воскресити всіх
Розстріляних.
А як з’єднати в Націю
Розділених?..
Своє б, нарешті, повернути,
Що було предками здобуте
На цій землі благословенній,
Яку слов’яни і словени
Мечами краяли, ділили
І за яку не раз пролили
На межах кров…
І знову, й знов
Сусід з ордою та мечем прийшов,
Кордон розрізав, наче шов
На рані…
Як поєднати мови дві –
Непоєднанні?
Як покоритися релігії загарбань?
Стати ра?бом?..
О ні, краянине! Тобі, мені
В собі Союз рабів
Не воскресити!
Іде війна
І бути ще війні,
Допоки всі неситі
Не зрозуміють Слово,
Нашу мову, прав основу.
Лунають дзвони.
Десь ховають вбитих…
Штукар
427.04.19, 18:44
ДО ПОДІЇ 25 ЦВІТНЯ, ЩО ДАЛА НАДІЮ
Єднання мовне - справжнє, наше!
І можемо налити чаші –
Не з олігархами в «тіньочку»,
Не під «частушку» чи гармошку,
І не за вишиту сорочку,
А за майбутнє щонайкраще.
До нього йшли всі украяни
Через мордерства і образи,
Через «валуєвські укази»,
Голодомори і «спєцнази»,
Віки, і війни, і Майдани.
Ішли – і в Націю злилися,
Неначе в атом – його частки,
Бо так накреслено з Початку,
Коли тут перший Укр селився.
Прийшла до нього Украянка –
І рід зачали. А з родами
Й слова пішли – від тата й мами.
Тож Етнос є, і Русь за нами…
Але чорноземи – приманка.
Щоб їх загарбати й багатства,
Яких надбали укри горді.
Не раз тут появлялись орди
І виросла на Сході каста,
Що лізла в душу й дім. Вони
Вбивали мову без вини.
Без мови укри мали впасти.
Не впали досі. Й не
Штукар
511.05.18, 12:43
Я СПИТАВ, А ТИ – ОТОЮ…
До випадкової стрічної, що
приплутує до мови «языка»
Мова для людей буває різна:
Рідна і чужа, співуча і жорстка,
Лагідна і до грози подібна…
А твоя, землячечко, яка?
Мова – інструмент бува і зброя,
Те, що ранить й що лиш доторка…
Із якою йдеш ти до героїв,
Що у тил прийшли із «передка»?
Чи з отою, що вже світовою
Обрана кимось, а не тобою?..
А в сім’ї спілкуєшся якою?
Тою, що – від крові й молока!
Так чому, вкраїночко, зі мною
Починаєш із чужого «языка»?!
Василь Щеглюк,
ЧЛЕН нспу
ХТО МИ
Новомодному поету
Моя поезія – важка,
Уся в шипах (на дотик),
Твоя – захмарна і м’яка,
Й біленька, мов наркотик.
Моїй поезії везінь
Не треба і реклами,
Твоя ж – боїться потрясінь
Й патріотизму плями.
Так, ти, напевне, патріот,
Але – в своїй тус
Штукар
631.10.17, 19:49
Щойно в Історичному музеї Львова відбулася презентація повчального видання - карти "Український Крим" з інфор-маційними додатками (науковий редактор д.т.н. І.Ровенчак) - від благодійного фонду "Україна-Русь" (голова - Р.Ново-женець). Що для мене важливо - це те, що Крим заселений тубільцями (тепер це українці) ще до народження Христа. Там було руське князівство Тмутаракань. І при чому тут москалі, татари?.. Перші зайшли силою у 18 ст, другі - у 15-му, а тепер і ті, й ті претендують на цей райський півострів, який приріс пуповиною до материнського лона України. Що то за уряд, президент, Національна СБУ, які готові подарувати її зайдам, а справжніх автохтонів мов і не бачать?! Депута-ти, купіть собі по примірнику цієї мапи за 20 грн і тримайте її перед собою на сідалах ВРУ замість порнухи!
Штукар
79.10.17, 10:03
Безпорадна влада України не знає, що робити з Мінськими угодами, які давно себе віджили, бо не виконуються РФ, і не знайшла кращого виходу, як продовжити їх і спец. статус Донбасу ще на рік. Тепер за нас нашу долю і долю Держави будуть вирішувати РФ і США. Народе, ти віриш, що після цього війна припиниться і російські завойовники разом із найманцями відступлять, дозволять нам контролювати свій кордон на Донбасі? Я - ні. Тягучка продовжуватиметься, наші воїни страждатимуть разом із населенням прифронтової зони цей рік, і наступний, а там - нові вибори і нова програма дій, а саме: на підставі Будапештського Меморандуму. Щоб мати щось краще, шукаймо кращих керівників!