хочеться до повного щастя знайти рідну душу, друга, для якого ти не м’ясо? без цього щастя не повне? Чому? Бо... Тобі і так відомо.
Пристосуванці не переведуться ніколи, в них завжди є попит на декілька фронтів:
1. чоловік влаштовує як партнер в шлюбі, забезпечує. Сім’я, осілість, діти - реалізація. Не залишатись же самотньою на все життя. Матеріальна сторона. З цього випливає пункт 2.
2. коханець. Інтимна.
3. друг. Духовна.
І так жінка собі балансує. Не вийшло ж знайти три в одному, значить знайде окремо.
Чи не так?
Интересный коментарий, очень. Но сейчас мужчина во всем понимании этого слова это редкость и поэтому каждый в этой жизни ищет свою зону комфорта сам....кто-то живет с каким попало, кто-то меняет их как перчатки в поисках, а кто-то устал от всех этих глупостей и пытается найти в жизни новое...интересное...такое мнение у меня.
Аналогічно можна і про жінок сказати. Що вони рідкість. Хто винен? Кожний собі сам встановлює. Але в цьому світі, в стосунках, все крутиться навколо жінки, а не чоловіка. На скільки вона попустить, так і буде. Вона керує цим процесом, встановлює рамки і останнє слово за нею. Кого жінка вибере собі...
А щодо вимираючого виду "чоловіка" - принаймні ви визнали що він існує. Так як і хороша жінка існує теж. Їм тільки треба було дочекатися один одного, а не "з ким попало" і т.п. В житті доведеться платити за все. Я не про матеріальне. Це як закон фізики, образно. Платити будемо за всі наші дії душевним болем насамперед і гризотою совісті, бо йшли туди де менший опір. Здебільшого потім виправдовуємось перед собою, що винен хтось інший і обставини. Але і це не допоможе, воно тільки приглушує.
Пам’ять і совість - будуть з нами до останнього подиху. І рано чи пізно в якусь мить озирнешся назад, а там... не те, про що ми мріяли і як мало би бути. Гонка за новим-цікавим це теж приглушення, заміна... - вона тут виступає не як частина спектру щастя, бо нема основи, фундаменту, стержня.
"Зона комфорту" - раціональний голос розуму, а не серця. Серце так не говорить.
Ну і щастя в кожного "своє". Треба навчитись/вміти бути щасливим. Для когось і проміння сонця, роса на траві, комашка на квітці, здоров’я рідної душі - це щастя. Тебе це почуття поглинає в цю мить.
Повернутися в гостьову
Додати коментарНіжнеЗвірятко
11.02.14 13:16
хочеться до повного щастя знайти рідну душу, друга, для якого ти не м’ясо? без цього щастя не повне? Чому? Бо... Тобі і так відомо.
Пристосуванці не переведуться ніколи, в них завжди є попит на декілька фронтів:
1. чоловік влаштовує як партнер в шлюбі, забезпечує. Сім’я, осілість, діти - реалізація. Не залишатись же самотньою на все життя. Матеріальна сторона. З цього випливає пункт 2.
2. коханець. Інтимна.
3. друг. Духовна.
І так жінка собі балансує. Не вийшло ж знайти три в одному, значить знайде окремо.
Чи не так?
vlasena
111.02.14, 13:30
Интересный коментарий, очень. Но сейчас мужчина во всем понимании этого слова это редкость и поэтому каждый в этой жизни ищет свою зону комфорта сам....кто-то живет с каким попало, кто-то меняет их как перчатки в поисках, а кто-то устал от всех этих глупостей и пытается найти в жизни новое...интересное...такое мнение у меня.
НіжнеЗвірятко
211.02.14, 14:15Відповідь на 1 від vlasena
не поміщається. розіб’ю
НіжнеЗвірятко
311.02.14, 14:15Відповідь на 1 від vlasena
Аналогічно можна і про жінок сказати. Що вони рідкість. Хто винен? Кожний собі сам встановлює. Але в цьому світі, в стосунках, все крутиться навколо жінки, а не чоловіка. На скільки вона попустить, так і буде. Вона керує цим процесом, встановлює рамки і останнє слово за нею. Кого жінка вибере собі...
А щодо вимираючого виду "чоловіка" - принаймні ви визнали що він існує. Так як і хороша жінка існує теж. Їм тільки треба було дочекатися один одного, а не "з ким попало" і т.п. В житті доведеться платити за все. Я не про матеріальне. Це як закон фізики, образно. Платити будемо за всі наші дії душевним болем насамперед і гризотою совісті, бо йшли туди де менший опір. Здебільшого потім виправдовуємось перед собою, що винен хтось інший і обставини. Але і це не допоможе, воно тільки приглушує.
НіжнеЗвірятко
411.02.14, 14:16Відповідь на 3 від НіжнеЗвірятко
Пам’ять і совість - будуть з нами до останнього подиху. І рано чи пізно в якусь мить озирнешся назад, а там... не те, про що ми мріяли і як мало би бути. Гонка за новим-цікавим це теж приглушення, заміна... - вона тут виступає не як частина спектру щастя, бо нема основи, фундаменту, стержня.
"Зона комфорту" - раціональний голос розуму, а не серця. Серце так не говорить.
Ну і щастя в кожного "своє". Треба навчитись/вміти бути щасливим. Для когось і проміння сонця, роса на траві, комашка на квітці, здоров’я рідної душі - це щастя. Тебе це почуття поглинає в цю мить.