У сувенірній скринці
із сріблястим замочком
лежить фігурка-мотрійка;
у тілі її сховано
коробочку в формі долоньки,
під кришечкою якої –
іще одна шкатулка:
трилистник
порожнистий;
крізь його прозорі стінки
можна роздивитись
серцевидний футлярчик
для домовини-пудЕлка,
яке у самому центрі,
з якого усе починається
і яким усе закінчиться.
біле-заскліле, засіяне тишею поле,
голе спроквола крокує по нім забуття,
тільки забиті ворота -
нема вороття,
тільки сміється зима з льодяного престолу -
з тебе, і сипле
щосили солоне у соло,
шарпає груди -
немов переможений стяг…
тільки твоє тілі-тілі – душею у тілі,
тільки – гаряче таке, мов саме по собі, –
стільки ще зірве дахів чи овацій юрбі!
далі: ковток цинандалі –
і ми полетіли,
ще не зима – горобинні вуста недоспілі
шепчуть:
лети, мій горобчику, і –
let it be…
Кино немое...
Маргарита Виталина
кино немое на экране памяти -
и не перечеркнуть, и не исправить...
в который раз захлопываю дверцу
твоей машины-обронила сердце-
и возвращаться,вроде,нет причины...
но возвращаюсь,чтоб опять захлопнуть...
как звук убавить,чтобы не оглохнуть
от тишины? - она сплошная рана-
лицом твоим из глубины экрана...
Гостьова книга
Додати коментарЧака Марлюка
125.06.14, 10:53
з Днем повидла))
http://vk.com/video275150_165417224
анонім
21.04.14, 13:46
Підтримай радіо UAFM! Натисни "Рекомендую" - http://radio.i.ua/uafm.km.ua
Спасибі))
Гість: Ангедония
315.01.09, 11:39
Коробочки
© Катя Луганська
У сувенірній скринці
із сріблястим замочком
лежить фігурка-мотрійка;
у тілі її сховано
коробочку в формі долоньки,
під кришечкою якої –
іще одна шкатулка:
трилистник
порожнистий;
крізь його прозорі стінки
можна роздивитись
серцевидний футлярчик
для домовини-пудЕлка,
яке у самому центрі,
з якого усе починається
і яким усе закінчиться.
На пам’ять.
Гість: Ангедония
413.01.09, 17:24
Настроєво
)))
let it be
© Wanda Nova, 05-01-2009
ось і приїхали:
осінь проїхали - досить:
болю наметено білого по кісточки,
білочка тягне грішки, як горішки, з руки,
решту сама догризеш - або дива попросиш,
бо не сховатись
у ранішні кроси і роси
і не зігрітись у поля зелених боків…
біле-заскліле, засіяне тишею поле,
голе спроквола крокує по нім забуття,
тільки забиті ворота -
нема вороття,
тільки сміється зима з льодяного престолу -
з тебе, і сипле
щосили солоне у соло,
шарпає груди -
немов переможений стяг…
тільки твоє тілі-тілі – душею у тілі,
тільки – гаряче таке, мов саме по собі, –
стільки ще зірве дахів чи овацій юрбі!
далі: ковток цинандалі –
і ми полетіли,
ще не зима – горобинні вуста недоспілі
шепчуть:
лети, мій горобчику, і –
let it be…
Гість: Ангедония
51.01.09, 09:45
На лапках м'якеньких, як котик пухнастий,
До тебе хай прийде цей рік.
Усміхнеться тепло і скаже: "Ну, здрастуй!"
І радо ввійде на поріг.
Тебе він осипле добром і коханням
І, глянувши хитро з-під вій,
Здійснить всі твої заповітні бажання
І щастям наллє келих твій.
І новою долею сповниться небо,
Й годинник 12 проб'є ...
І в світі все буде від серця, для тебе -
Таким, як вітання моє!
Гість: Ангедония
61.12.08, 19:39
Кино немое...
Маргарита Виталина
кино немое на экране памяти -
и не перечеркнуть, и не исправить...
в который раз захлопываю дверцу
твоей машины-обронила сердце-
и возвращаться,вроде,нет причины...
но возвращаюсь,чтоб опять захлопнуть...
как звук убавить,чтобы не оглохнуть
от тишины? - она сплошная рана-
лицом твоим из глубины экрана...
Це тобі просто гарний вірш(ніби) від Метаморф.