2.07.11 10:53

З повагою Віктор Бойко

НА ЗРІЗІ

На зрізі двох тисячоліть
Ми мали щастя народитись,
Щоб донести потомкам вість
І щоб страждати і любити.

Ми йшли дорогою жорсткою.
Чи разом, чи на самоті?..
За маяком, що світить вічно
На перехресті, у житті.

Ми падали, і знов вставали,
Ми нашу пам’ять берегли,
Назустріч вітру піднімались
І просто жили, як могли.

Кому яка, дісталась доля.
Хто торував кривавий слід,
Хто хліб ростив на власнім полі,
А хто з кутка дививсь на світ.

Та все ж ми йшли. Завжди вперед.
Вгризались в камінну породу
І йшли, від роду і до роду,
Туди, слави вічний злет
За вічним покликом природи.