Як можна знати, що це не аферисти? Дуже не хочу підтримувати матеріально аферистів.
Потрібні якісь запевнення. І коменти так вчасно закрили...
Допомагати готова, але елементарної обережності в наш час не завадить.
http://www.myjane.ru/articles/text/?id=2088
Не знаю. Мені прислали, я розіслала друзям, а сама не перераховувала. Я не зі статті знаю, що жебраки у нас в більшості "липові". У нас по ринку все, викрививши ноги, з палочкою ходила одна. Туди йде з палочкою каліка, а назад, коли менше людей, уже розпрямляється і без палочки на рівних ногах (видно, втомлюється на півзігнутих цілий день пішкувати) Вслід їй ми не раз висловлювалися про "чудесне уздоровлення". Через якийсь час поміняла амплуа, почала дитині на операцію збирати, та так настирно, що я не витримала,підійшла впритул,спитала,чому це ніхто не бачив її вагітною?
Кажу:-Хочеш грошей?Давай завтра зі мною поїдеш на ягоди,назбираєш, продаси - матимеш. А як не хочеш,то забирайся звідси,бо я іду по знайомого міліціонера.
Зараз зателефоную,щоб під"їхав,сьогодні в нього чергування,я з ним поїду до тебе,щоб побачити хвору дитину,яку Ти зачинила в хаті.Постій, глянь на свої руки і на руки тих бабусь,які протягують тобі нещасні копійки.Вони,за своє життя напрацювалися,що тобі, і не снилося!!! Попросись до когось,хто має город,-зараз повно роботи,-тобі заплатять,-і заробиш чесно хоч раз в житті працею,може,тобі Бог простить,що ти довго брешеш цим спрацьованим милосердним людям?Навколо почала збиратися група людей.Нахаба спочатку гнула нецензурщину,потім зрозуміла,що я уже не відступлюсь,замовкла.Я дістала телефон,удала,що набираю міліцію,відійшла вбік,ніби поговорити.Та, тим часом, бочком-бочком і дременула.Зараз її не видно у нас,видно,перекинули на іншу точку.Одна з гурту людей,що назбиралися,подякувала мені.
ДІйсно, досвід показує, що робити з цих ніхто не бажає...
Я молода-"зелена" в 90-ті завжди давала милостиню, то було безгрошів’я та голодні роки. Та одного разу впізнала свою "постійну клієнтку" в магазині з ТАКОООЮ купою грошей, що на той час мені наснитися не могла... Тоді й 1 грн(? що то тоді було?...) було великою сумою. А в неї їх було в руках десь дві пачки сантиметрів по 20!!! Стояла з донькою (?) перед прилавком. Прозріння настало.
А далі життя постійно вчить.
ДІйсно, досвід показує, що робити з цих ніхто не бажає...
Я молода-<!--1361651070-->зелена<!--1361651070- -> в 90-ті завжди давала милостиню, то було безгрошів’я та голодні роки. Та одного разу впізнала свою <!--1361651070-->постійну клієнтку<!--1361651070--> в магазині з ТАКОООЮ купою грошей, що на той час мені наснитися не могла... Тоді й 1 грн(? що то тоді було?...) було великою сумою. А в неї їх було в руках десь дві пачки сантиметрів по 20!!! Стояла з донькою (?) перед прилавком. Прозріння настало.
А далі життя постійно вчить. Ті, що дійсно не мають, не просять на вулиці. А ще якщо плачуть, що збирають хворій дитині - то взагалі нісенітниця, адже МАТИ хвору дитину боїться на секунду саму залишити. Але, може то я така скаженна мати?
у мене не було,на кого дітей лишати.Тому мастопатію перенесла без лікарів, запалення нирок лікувала вдома, хоч лікар був упевнений, що без стаціонару не вилізу з того, що мала, мікроінфаркт теж не змусив піти лікуватися в лікарню. Ніби і чоловік є, але він ще гірше дітей, бо моїх дітей виховувала я, а він вихований в іншому стилі Від того, що не було нізвідки підтримки,-тряслася над ними.Правда,був момент,коли життя здушило так,що не бачила виходу.По молодості хотіла...з балкону вночі...навіть вийшла,вже схилилася через перила,та заплакала голосно дочка(вона ніколи не плакала голосно!),а то закричала...Поки годувала дитину своїм молоком,дійшло,що ніхто не замінить їм мене. Як би там не було, а мусила заради них ЖИТИ! Дякую за розуміння. Вибачте за багатослівність
Повернутися в гостьову
Додати коментарh_s_x2
21.02.13 02:41
http://blog.i.ua/user/4012543/1166213/
Tinitin
122.02.13, 20:43
Як можна знати, що це не аферисти? Дуже не хочу підтримувати матеріально аферистів.
Потрібні якісь запевнення. І коменти так вчасно закрили...
Допомагати готова, але елементарної обережності в наш час не завадить.
http://www.myjane.ru/articles/text/?id=2088
h_s_x2
223.02.13, 00:46
Не знаю. Мені прислали, я розіслала друзям, а сама не перераховувала. Я не зі статті знаю, що жебраки у нас в більшості "липові". У нас по ринку все, викрививши ноги, з палочкою ходила одна. Туди йде з палочкою каліка, а назад, коли менше людей, уже розпрямляється і без палочки на рівних ногах (видно, втомлюється на півзігнутих цілий день пішкувати) Вслід їй ми не раз висловлювалися про "чудесне уздоровлення". Через якийсь час поміняла амплуа, почала дитині на операцію збирати, та так настирно, що я не витримала,підійшла впритул,спитала,чому це ніхто не бачив її вагітною?
Кажу:-Хочеш грошей?Давай завтра зі мною поїдеш на ягоди,назбираєш, продаси - матимеш. А як не хочеш,то забирайся звідси,бо я іду по знайомого міліціонера.
h_s_x2
323.02.13, 01:16
Зараз зателефоную,щоб під"їхав,сьогодні в нього чергування,я з ним поїду до тебе,щоб побачити хвору дитину,яку Ти зачинила в хаті.Постій, глянь на свої руки і на руки тих бабусь,які протягують тобі нещасні копійки.Вони,за своє життя напрацювалися,що тобі, і не снилося!!! Попросись до когось,хто має город,-зараз повно роботи,-тобі заплатять,-і заробиш чесно хоч раз в житті працею,може,тобі Бог простить,що ти довго брешеш цим спрацьованим милосердним людям?Навколо почала збиратися група людей.Нахаба спочатку гнула нецензурщину,потім зрозуміла,що я уже не відступлюсь,замовкла.Я дістала телефон,удала,що набираю міліцію,відійшла вбік,ніби поговорити.Та, тим часом, бочком-бочком і дременула.Зараз її не видно у нас,видно,перекинули на іншу точку.Одна з гурту людей,що назбиралися,подякувала мені.
Tinitin
423.02.13, 22:20Відповідь на 3 від h_s_x2
ДІйсно, досвід показує, що робити з цих ніхто не бажає...
Я молода-"зелена" в 90-ті завжди давала милостиню, то було безгрошів’я та голодні роки. Та одного разу впізнала свою "постійну клієнтку" в магазині з ТАКОООЮ купою грошей, що на той час мені наснитися не могла... Тоді й 1 грн(? що то тоді було?...) було великою сумою. А в неї їх було в руках десь дві пачки сантиметрів по 20!!! Стояла з донькою (?) перед прилавком. Прозріння настало.
А далі життя постійно вчить.
h_s_x2
523.02.13, 22:28Відповідь на 4 від Tinitin
Ті, що дійсно не мають, не просять на вулиці. А ще якщо плачуть, що збирають хворій дитині - то взагалі нісенітниця, адже МАТИ хвору дитину боїться на секунду саму залишити. Але, може то я така скаженна мати?
Tinitin
623.02.13, 22:41Відповідь на 5 від h_s_x2
Думаю, "скажена" мати - це і є Нормальна мати, інші чи без душі, чи ледащо...
h_s_x2
723.02.13, 22:58Відповідь на 6 від Tinitin
у мене не було,на кого дітей лишати.Тому мастопатію перенесла без лікарів, запалення нирок лікувала вдома, хоч лікар був упевнений, що без стаціонару не вилізу з того, що мала, мікроінфаркт теж не змусив піти лікуватися в лікарню. Ніби і чоловік є, але він ще гірше дітей, бо моїх дітей виховувала я, а він вихований в іншому стилі
Від того, що не було нізвідки підтримки,-тряслася над ними.Правда,був момент,коли життя здушило так,що не бачила виходу.По молодості хотіла...з балкону вночі...навіть вийшла,вже схилилася через перила,та заплакала голосно дочка(вона ніколи не плакала голосно!),а то закричала...Поки годувала дитину своїм молоком,дійшло,що ніхто не замінить їм мене. Як би там не було, а мусила заради них ЖИТИ! Дякую за розуміння. Вибачте за багатослівність
Tinitin
823.02.13, 23:22Відповідь на 7 від h_s_x2
!!! Схоже в основних моментах на моє життя !!! Добраніч. Є спільні теми, ще "побачимся"
h_s_x2
924.02.13, 00:18Відповідь на 8 від Tinitin