16.01.12 16:29

Ігоре. Висилаю Вам вірш "Пам'яті Олени Теліги". З повагою Віктор Бойко.

ПАМ’ЯТІ ОЛЕНИ ТЕЛІГИ

Той Бабин Яр і кров, така гаряча,
І знак страшного, чорного набігу,
І світ поник, і доля уже плаче,
Останній зойк – і вже нема Теліги.

Фашист регоче – банкет під час чуми.
Хто ж допустив ці дії сатанинські?
Згоріло серце, страчене людьми,
Олена впала на тіла сестринські.

Червона цівка крові пролилась
Зросила честь її і славу.
Вона зробила все, що спромоглась
В ім’я своєї матері-держави.

Та помилились дикі ті кати.
Жива Олена в пам’яті народу.
Вона сягнула в небо, до мети,
Її душа померла за свободу.

Поети – мов боги – не помирають.
Вони всі перероджуються в слово,
Живуть між нас і вічно нас благають,
Щоб повсякчас ми жили у любові.

Її сл